Відвідувачі
109
Статті
1093
Перегляди статей
356003

Сучасний урок

СУЧАСНИЙ  УРОК. ТИПИ ТА СТРУКТУРА.

Урок – це така організаційна форма навчальної роботи в школі,  за  якою вчитель у рамках точно встановленого часу з постійним складом учнів однакового віку за сталим розкладом вирішує певні навчально-виховні завдання. Крім уроку, навчання може бути організоване у формі творчої майстерності, проектного заняття, семінарських занять, вільної роботи учнів та ін.

До основних компонентів уроку як системи відносять:

-  зміст навчального матеріалу,

- методи та засоби навчання, форми організації навчальної діяльності учнів. Усі вони перебувають у тісному зв’язку та визначаються метою уроку. Суттєвий вплив на визначення структури уроку та його композиції, а також на перебіг і  результати здійснюють учасники навчально-виховного процесу – учні та вчителі Від особливостей кожного з них  значною мірою залежать і вибір прийомів пізнавальної діяльності, і продуктивність їх реалізації.

Для сучасного уроку характерними ознаками є:

- гуманітарний потенціал і гуманізація навчання;

- варіативність і гнучкість структури уроку;

- спрямованість уроку  на особистість учня;

- системний підхід до архітектури уроку та процесу навчання;

- спрямованість уроку на головне – генералізація навчання;

- повне засвоєння нового матеріалу на уроці;

- оптимізація форм роботи на уроці;

- економія часу в шкільному навчанні.

Сучасний урок – це урок демократичний. Він проводиться не для учнів, а разом з нами. Його характеризує не навчання словом, а навчання справою. У  підготовці до уроку виділяють три етапи:

- Діагностичний, що передбачає вивчення особливостей та інтересів учнів, їх  рівня  підготовки до уроку, аналіз навчального матеріалу.

- Прогнозування, який включає вибір  найбільш оптимальної стратегії навчання  учнів і оцінку різних варіантів проведення уроків у контексті  обраної стратегії.

- Планування, що має на меті створення  плану та програми управління  навчальною діяльністю учнів.

 Складання плану уроку передбачає три стадії:

-    вивчення мети;

-    розробку дидактичної  моделі процесу;

-    визначення структури уроку.

У підготовці та проведенні уроку вчитель виконує функції сцинариста, рижесера, постановника та  водночас є виконавцем головної ролі у написаному ним творі.     

Конструктивна реалізується в двох напрямах конструюванні змісту, що передбачає відбір навчальної інформації до уроку, і конструюванні процесу її засвоєння, що включає добір методичних прийомів і засобів навчання, необхідних для успішного перебігу цієї діяльності.                                                                                                  

Організаційна функція полягає  в залученні  учнів до виконання запланованих видів навчальної діяльності, стимулюванні та цінуванні, під яким розуміють вираження вчителем своєї радості з приводу досягнень учнів.                                                      

Призначення комунікативної функції вчителя полягає в установленні таких взаємовідносин між учнями на уроці, які б сприяли підвищенню ефективності навчальної праці

Гностична функція передбачає забезпечення наукового підходу до організації навчального процесу, який базується на врахуванні доробку сучасної науки та  практики з питань організації навчально-пізнавальної діяльності, особливостей психічного розвитку учнів даного класу, власного досвіду.

ЦІЛІ    НАВЧАННЯ

                                                                                                                              

Проблема цілеспрямованої діяльності людини не нова. Вона зводиться до твердження: без мети -  немає результату. Ціль виступає як чинник, що обумовлює спосіб і характер діяльності, вона визначає відповідні засоби її досягнення, воно є не тільки спроектованим кінцевим результатом, а й вихідним побудником діяльності. Чіткість мети  допомагає знайти  в роботі «головну ланку» та зосередити на ній зусилля учасників навчального процесу.

                                                                                                                              

Функціонування будь-якої системи, в тому числі  такої, як урок, завжди пов’язане з процесом цілепокладання та цілералізації.

                                                                                                                              

Ціле покладання – це процес формування мети, її розгортання в часі та в даному інформаційному просторі на основі врахування особливостей виконавців діяльності , у ході якої передбачається досягнення поставленої цілі.                                                

Досягнення   соціально  значущих цілей  навчання  передбачає постановку та розв’язання виховних, розвивальних і навчальних цілей уроку, які пов’язані з розвитком особистісних якостей людини, їх духовного світу; розвитком здібностей і набуттям знань, умінь і навичок. У дидактиці зміст такого  ціле покладання  знайшов відображення у триєдиній меті уроку, яка конкретизує можливості розвитку, навчання і виховання учнів на матеріалі певного предмета, під час вивчення певних розділів, тем.

Мета уроку – основа ефективної діяльності не тільки вчителя, а й учнів. Вона визначає  характер їх взаємодії, реалізується не тільки в їх діяльності, а й діяльності учнів, і досягається тільки в тому випадку, коли до цього прагнуть обидві сторони.  Тому мета уроку має ставитися перед класом в учнівському варіанті та доводиться  до рівня розуміння та прийняття школярами.

Триєдина мета уроку може мати занадто загальний характер. Її обов’язково необхідно конкретизувати за цілями етапів і навчально-виховних моментів уроку.

Мета є тим системоутворюючим стриженем, без якого урок ніколи не перетвориться в цілісну систему.

//