Веселі вечорниці

Деталі

Створено: Середа, 09 січня 2019, 10:37

Останнє оновлення: Середа, 09 січня 2019, 10:37

Перегляди: 220

Веселі вечорниці в Турятці

Керівник фольклорного гуртка

Громей Ю.В.

Дійові особи:

Онучка – Гулей Надія

Бабуся – Лінецька Іванна

Господиня – Гулей Олександра

Дочка – Мітран Юліанна

1 дівчина – Пинзару Христина

2 дівчина – Чорней Віка

3 дівчина – Амоші Богдана

4 дівчина – Щербан   Анжеліка

1 хлопець – Дамаскін Ігор

2 хлопець – Пікарь Богдан

3 хлопець – Гушу Богдан

4 хлопець – Чорней Іван

5 хлопець –   Зегря Юліан

6 хлопець – Софроній Михайло

Хлопець-музика –  Цинтар Дмитро

Звучить пісня «Цвіте терен, цвіте терен»

(Бабуся вишиває, співає пісню)

Онучка. Доброго дня, бабусю! Чим це ви таким цікавим займаєтесь?

Бабуся. Та от знайшла недошитий рушник, хочу закінчити. А ти чого така щаслива?

Онучка. Невже помітно?

Бабуся. А як же, сяєш, як сонечко.

Онучка.Бабусю, уявляєте, Артем з паралельного класу мені всі всі фотки в Instagramі лайкнув, ще в коменти написав, що я гарна.

Бабуся. І що це означає?

Онучка.Бабцю, ви що не в темі?   Це, мабуть, вказує на те, що я йому подобаюсь.

Бабуся. Хм… Цікаво… Це тепер хлопці так симпатію проявляють?

Онучка.Так, як же інакше? А дідусь до вас як залицявся?

Бабуся. Раніше молодь сиділа вечорами не в Інтернеті, а на вечорницях.

Онучка.Вечорниці??? Які вечорниці?

Бабуся. Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – вечорниці. Взимку наставала пора відносного перепочинку. Зібрано врожай, зроблено припаси для домашніх тварин, спочивала примерзла нива, а отже, можна зібратися в гурт, повеселитися, поспівати, влаштувати забави, позалицятися…

Онучка. Ого… Це ж, мабуть, цікаво?!

Бабуся. Авжеж! Пішли допоможеш мені вареники ліпити, а я тобі про давні традиції розповім.

Онучка. Домовились!

(Виходять. Заходить господиня і дочка)

Господиня. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! Коли ще ми дівували, то як зачуєш вечорниці, біжиш, аж тини трі­щать, а тепер... Он скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ні, що не кажіть, а світ перемінився...

Дочка (вишиває). Мамо! Мамо! Не кажіть такого. Прислухайтеся, чуєте: он уже дівчата йдуть... Зараз буде ве­село нам усім!

Пісня «Світи, світи місяченьку».

Чутно сміх, стук у двері. Господиня схоплюється з місця, за­прошує дівчат у хату.

Господиня. Прошу! Прошу! Заходьте будь ласка!

(Заходять дівчата. Усі одягнені у святкове українське вбрання, несуть вишивку, нитки, гостинці.)

1 дівчина (кланяється господині).

Добрий вечір у вашій хаті!
Ой веселі вечорниці в нас на Україні,
Чули, будуть вечорниці і в оцій хатині!

Господиня.

Добрий вечір!
Добрий вечір, любі гості!
Щиро просимо у хату,
І привітну, і багату. .
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці!

2 дівчина.

Гей, на наших вечорницях
І сумний розвеселиться!
Жарти, танці, небилиці —
Гарні будуть вечорниці!

3 дівчина

Стрічайте нас пирогами
Білими, смачними,
Бо прийшли ми із піснями
Дзвінко-голосними.

Господиня.Е ні, почекайте співати! Спершу треба попрацювати. Скоро почнуться весілля, а у вас батисти ще не готові. Що хлопцям будете в'язати на руки? Швидко сідайте вишивати! Ану показуйте, що ви з собою принесли?

Господиня сідає за прялку, а за нею дівчата, по­чинають вишивати.

4 дівчина.  А у тебе чого нічого нема?

1 дівчина.    Бо я в дружках перший раз, тому не знаю, що вишивати.

Дочка. Мамо, розкажіть нам, що вишивати, бо не всі знають.

Господиня.  Не всі знають, бо не в усіх селах батисте вишивають. У Нигоренах купуют на базаре платиночкє і в'єжут хлопцям на руку, а у нас здавна вишивают. Спочатку батисте були маленькі, вишивали лиш кілька квіточок, на краї чіпляли торочкє, або обплітали крючком. У мене є такі у скрені, зараз вам покажу. ( Дає дівчатам, вони по черзі дивляться і ставлять на стіл, щоб усі бачили). А потім дівчата почали вишивати на батисті більше чічок, пришивати блодарійку, спочатку вузеньку, як на цій (показує), а потім ширшу.

Дочка. А що ще можна вишити крім чічок і листочків?

Господиня. Іноді на батисті вишивали імена молодих. От як на цій – «Наречені – Оля і Мітя». Вишивали колоски пшениці, щоб молоді жили в достатку . Або ягоди, щоб спільне життя було солодким.

1 дівчина.    А доки треба вишити батисту?

4 дівчина.    У п'ятницю перед вісілем треба вже принести додому до молодої, постірану і поглажену, бо старша дружка має вибрати, якому дружбові котру батисту дати. Найкрасивішу старшому дружбові, якщо дівчина зустрічається з хлопцем, то і батисту вишиває для нього, а маленьким хлопчикам і батисте дают маленькі.

Господиня. Ну все доста говорити, давайте до роботи – вишивайте. А щоб скоріше йшла робота, гай заспіваємо.

Пісня « В саду гуляла…»

Всадугуляла, квітизбирала,

Всадугуляла, квітизбирала,

Коголюбила, причарувала.

Всадугуляла, квітизбирала,

Коголюбилапричарувала.

Причаруваласерцеідушу,

Причаруваласерцеідушу,

Теперзтобоюходитимушу.

Господиня. Дівчата хваліться, що вже вишили.

2 дівчина. Я вишиваю батисту з маками, мама з Романії привезла мені вербової заполочі, зроблю листочки яскраво-зелені, ні в кого не буде такої файної батисти.

3 дівчина. Навіть не мрій. Бо мені бабуся у Чернівцях на базарі, на Горєчій, купила таку гарну блодарійку – білу, широку, з маленькими чічками, як пришию, всі хлопці захочуть ходити з такою батистою.

4 дівчина. Та не сподівайтеся, дівчата, бо я на своїй батисті вишиваю волошки і калину, та такі яскраві, що за кілометр буде видно. Ваша вишивка ховається.

Дочка. Можете казати, що хочете, але такої великої батисти, як у мене, ні в кого не буде, буде закривати дружбові не лише лікоть, а й долоню, бо мама купила мені цілий метр полотна.

2 дівчина. Ого… напевно, твою батисту дадуть старшому дружбові.

4 дівчина. А може Тодирові, він недавно з армії прийшов.

3 дівчина.  О добре, дівчата, що ви про нього згадали. Я вам таке розкажу, пападаєте з сміху. Вчора ввечері хлопці вирішили поставити ковтало моїй сусідці Фросині. Тільки причепили барабулю до вікна і хотіли натягнути нитку за пліт, аж тут з-за хати вибігає Фросін Бублик. Як починає гарчати, Тодир тікає, а пес хапає парубка за штани.

4 дівчина.  І що ? Живий?

3 дівчина.    Та живий-здоровий. Тільки додому біг через усе село в самех поркінецях. Всі сусіди з него смієлиси.

1 дівчина.    Це ще нічого, а Аурел з Царенки, собі носа відморозив.

2 дівчина.    Як це си сталоси?

1 дівчина.    Та заглядав довго до Мандикі у шебку, дивевси, чи нема мами дома. А мороз був такей, що нис примерз до викна. Ходить тепер гусячим салом лице мастєт.

2 дівчина.    Ох і чудні ці хлопці. Ніц головов не думают.

(Чується стук у двері.)
4 дівчина. О про вовка промовка.
1 хлопець. Пустіть нас до хати!
1 дівчина. Гарненько попросіть!

Хлопці знову стукають.

2 дівчина. Агов! Хто такий?
2 хлопець Пес рябий!
3 хлопець Баран круторогий!
4 хлопець Ведмідь клишоногий!
5 хлопець Пустіть-но до хати!
3 дівчина. Не пустимо в хату, дуже вас багато!
6 хлопець. Пустіть, бо гірше буде!
4 дівчина. Як чемно не попросите, не пустимо!
1 хлопець. Дівчатонька-голуб'ятонька, та ми ж при­йшли не битися, та ми ж прийшли миритися, і гостинця при­несли, і музик привели, пустіть, будьте ласкаві!

Дочка. Ну, що, дівчата, впустимо наших гостей?

1 дівчина. Та вже хай заходять.

Дівчата встають та виходять назустріч хлопцям.

Пісня «Кучерява Катерина»

Кучерява Катерина
Чіплялася до Мартина: (2)
"Ой Мартине, добродію,
Сватай мене у неділю". (2)

"Катерино люба, мила,
Сватав тебе б, так несила, (2)
Не до жартів, до любові -
В Катерини чорні брови". (2)

В Катерини кудрi в'ються,
А за неї хлопці б'ються. (2)
Бідолашному Мартину
Обірвали всю чуприну. (2)


2 хлопець. Добрий вечір, дівчата-голуб'ята!
2 дівчина. Добрий вечір, хлопці-молодці!
Господиня. Як добре, хлопці, що ви прийшли. Мої дівчата аж повеселішали.

3 хлопець. Дівчата, що ви тут вишиваєте?

Дочка. Батисте на вісілє до Метра і Волі.

4 хлопець. Ох і файні, а дайте нам поміряти.

5 хлопець. Бо ми хлопці моцні, може на чиюсь руку буде мала.

1 дівчина. То не буде цікаво, якщо ви увежити і поміріїти.

6 хлопець. Ну хоч одну покажіть, будь ласка.

2 дівчина. А що нам за це буде?

1 хлопець. А ми вам небилиці розкажемо.

3 дівчина. Оце і все?

2 хлопець. І на вісілю не оден даниц під плотом сидіти не будити.

4 дівчина. О, це друга справа!

Дочка. Добре, давайте приміряємо.

Дівчата приміряють хлопцям батисти. (звучить пісня)

Сідають дівчата. Хлопці виходять вперед і вихваляються батистами.

3 хлопець. Дивіться, яка в мене файна.

4 хлопець. Моя ще краща, з чирленими чічками.

5 хлопець. ( стає між ними) Хлопці, не спорти, дивітси, яка в мене вилека!

6 хлопець. А ти чого довго так дивишся на свою батисту, а ще й вивертаєш її?

1 хлопець. Моя мама казала: щоб знати яка дівчина вишивала, треба дивитися на батисту не лише з лицьової сторони, а й з виворітної.

6 хлопець. Для чого?

1 хлопець. Дивись: з лиця гарна, охайна, гладенька, чистенька. (Гладить, потім вивертає) А поверни – ґузе, напутано, насотано, нав'єзано, намотано. Так і дівчина: з лиця файна, а характер з ґузами.

6 хлопець. Диве, а ми і не знали. Ану які наші батисте з виворітної сторони? ( Дивляться і відходять вбік).

3 хлопець. Доста, хлопці, на батисте диветиси, дівчета свою роботу уже зробили, вишили, а хто уже вивчив, як треба на вісілє клекати?  

4 хлопець. Та що там учєти, то дуже легко. Отако приходиш у ограду, файно убраний, на руці батиста, вітаєшся тай кажеш:

«Клекали сватє вилекі, старостє, батько з матков, молодей і молода, і ми вас клечимо. Приходіть, би Ваша ласка, у ниділю на вісілє до Метра і Волі »

3 хлопець. О, можна йти кликати.

1 дівчина. Хлопці, доста язикє чесати та й собов любуватиси!

2 дівчина. Де там ваші небилиці?

(всі сідають на лавки)

1 хлопець. Слухайте, дівчата, я розкажу вам, що зі мною колись було, та тільки цур — не перебивати і «брешеш» не казати, а то перестану розповідати.

   Було це тоді, коли мого батька ще на світі не було, а ми з ді­дом удвох на царні жили, на гожяку хліб сіяли, на припічку молотили, на когутах до млина возили.
От дав мені дід здоровенний гріш, отакий, як голова, та й каже: «Піди на базарь та купи кобелу, а на здачу — со­керу».

Полетів я на когутові на базарь, купив отакенного юргана та бубликів в'язку, поснідав файненько, купив кобилу благеньку. Запрєг її, до фоста сокиру зав'язав та їду собі додому.

Моя кобила трьох-трьох, а сокира цюк-цюк — та й відрубала кобилі ногу. А я хлопець не дурний. Зліз з коби­ли, зрубав клецок з верби, причіпев кобилі гарненько і тіль­ки рушив їхати, як верба раз — і зачепилася за небо. Що ж тут робити? Поліз я по вербі, щоб відчепити, тай заліз на небо.

Дивлюся, а там циган лопатою гроші віє. Я поздоровався з ним та йду собі далі. Аж до краю дийшов, а там шанцем сметана тече. Над шанцем дерева, замість листя – варанеці з сером: пухкі та свіжі, ніби тільки шо з чауна. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче - рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану - бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього - таке роз'їлося, що й дихати йому тежко, питаюсь: « Чи не можна, вуйку, й мені коло вас тут лігнути?» 
   А він – луп-луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій тато хто?»  «Та звісно, хлібороб». А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі лайдаки лежать».

2 хлопець: Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Вежу: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що я на тім світі табак курив і любив над кимось сміятися».

Аж уздрів: кум Грицько, який торік помер, у казані сидить, а там смола кипить. «Здорові були, куме, а чи не змерзли, запарі в руки не зайшли?», — питаю. «Та, що ви, куме, тут так добри, як вдома на пічє». «Ой, — думаю собі, — куме, му­сите так казати. За те вам така кара, щось те горівку дудли­ли». І пішов собі далі.

А далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою варяться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара?» - питаю. «А через те, що колись брехали, крали, ледарювали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці. 

1 дівчина. От так молодці! Спасибі вам, що розвеселили нас, тільки щось мої ноги засиділися.

2 хлопець. О… Тоді давайте потанцюємо.

2 дівчина. Гай до данцу.

(Танець)

3 дівчина. Як же гарно затанцювали!

3 хлопець. Аж їсти захотілося.

4 дівчина. За хороші пісні, за дотепні жарти, кушійти парубки наших лакішок.
Господиня.  Дякуємо всім, хто завітав до нашої хати.

(підносить хліб-сіль гостям)

Пригощайтесь, гості дорогії.

1 дівчина. Дякуємо. Хай і ваша хата буде багата і хлібом, і сіллю.

4 хлопець. І щастям, і добром.

2 дівчина. І дітьми хорошими

5 хлопець. Здоров’ям і піснею.

3 дівчина. Злагодою і сімейним теплом.

6 хлопець.І хай завжди буде мир та спокій у вашій домівці й у цілому світі.

4 дівчина. Ох і повеселилися ми: наспівалися, потанцювали.

1 хлопець. Смачно поїли, з гарними дівчатами посиділи.

1 дівчина. Так, вже час додому йти, але на вулиці темно і страшно.

2 хлопець.  Не хвилюйтеся, ми вас проведемо.

2 дівчина. Добре, домовились. А по дорозі давайте пісню співати, щоб веселіше було.

Пісня   «Кину кужіль на полицю»

Кину кужіль на полицю, сама піду на вулицю.

Нехай миші кужіль трублять.

Нехай мене хлопці люблять.

На городі сіно гребла, черевички загубила.

Черевички загубила, собі хлопців наманила.

Я нікого не любила, тільки Петра та Дaнила.

Грицька, Стецька та Степана, вийшла заміж за Івана.

Полюбила гультяя, така доля моя.

Я думала - кучерявий, в його чуба нема.

(Виходять)

(Входить бабуся і внучка)

Бабуся. Оце розповідала тобі, і ніби в минулому побувала. Років на тридцять помолодшала. Ох і чудові були часи!

Онучка. Так, бабусю, зрозуміла і я, що весело було – пісні задушевні, танці запальні та ще й хлопці жартівливі. Але скільки ночей не спали дівчата, щоб вишити батисту!!! А якщо ще кілька весіль на рік!

Бабуся. Було нелегко, зате не сумно.

Онучка. Справді, я навіть не уявляла, що на вечорницях так цікаво, треба буде і своїм подругам запропонувати влаштувати такі посиденьки.

Бабуся. А чому б ні?! Я вам щось смачне приготую. Але спершу навчи мене викладати фото в Instagram, хочу, щоб Петрівна побачила скільки вареників ми сьогодні наліпили і пукла з чуда.

Онучка. Окей! Пішли.

• < Попередня
• Наступна >