свято осені

Деталі

Створено: Четвер, 13 лютого 2020, 12:20

Останнє оновлення: Четвер, 13 лютого 2020, 12:20

Перегляди: 140

  Свято осені.

Ведучий. Любі діти, шановні батьки   та гості!

Я   радий   вітати Вас сьогодні   у нашому затишному     залі.

Злітають з календаря   останні дні листопада, завершується   пора золотої осені. І ми, зібралися сьогодні на нашому святі, щоб   попрощатися   з цією   чудовою   порою   року; подякувати їй за все хороше, що вона нам подарувала; пригадати, чим нас радували ці три   останні   місяці.

Діти читають вірші.

1       учень.

Сонце низько чи високо

Посила землі   уклін.

З ним приходять   пори року

І приносять   безліч змін.

2       учень.

3       Осінь – багряна, літо - барвисте,

Весна - це красуня   в   зеленім   вбранні,

Зима -   синьо –біла, морозно – сріблиста,

Та кожна   із   них до вподоби мені.

3   учень.

Облітають   квіти, обриває вітер

Пелюстки печальні в синій тишині.

По садах   пустинних їде гордовито

Осінь жовтокоса   на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом

Синьоока осінь їде навмання.

В’яне все навколо, де пройдуть   копита,

Золоті   копита  чорного   коня.

4       учень.

Осінь, осінь…Вона

Тоді буває чарівна,

Коли стає золотокоса

Отож, запррошуємо   осінь!

( входить   дівчинка   в костюмі осені: жовте плаття прикрашене листочками, на голові вінок, в руках кошик з осінніми плодами ).

Осінь. Я - осінь! Йду до вас на свято не сама, а зі своїми   трьома місяцями, бо всі вони   добре попрацювали, щоб людям було легше пережити зиму, а тепер час і відпочити   мені й   моїм синам. А у вас так гарно, ви   такі милі та гостинні діти, що ми прийняли   ваше запрошення   і прийшли до вас.

По землі простую швидко, кольори міняю.

І тепер на поле рідко сонце посилаю.

Щоб земля   могла спочити і набратись сили,

Щоб вона   пшеницю   й жито для людей зростила.

Фруктів, овочів багато – усього доволі!

А тепер спочинок – свято буде в лісі , в полі…

А на землю  дощик буде часто накрапати.

А ось мої місяці. Кожен   сумлінно виконував свою роботу, щоб підготувати землю до зими. У кожного були свої обов’язки. Про   це вони вам   і розкажуть .

Вересень.

Я – вересень!

Я до школи діток завжди закликаю,

А роботи в   мене   непочатий   край!

Я ворота в осінь першим відчиняю,

Ввечері тумани посилаю в край.

Звожу   я   картоплю, кавуни і дині,

Тож робота в полі і в саду кипить.

Все зібрати люди   встигнути повинні,

Восени   не можна   змарнувати   й   мить!

Ведучий. Чи знаєте ви, які   свята є у вересні! ( відповіді   дітей: Різдво Святої Богородиці - 21.09, Воздвиження Христа Господнього – 27.09, Віри, Надії, Любові та Софії -30.09).

Ведуча. А ще   у вересні є цікаве свято Здвиження. Воно припадає на 28 вересня. Цього дня не   можна ходити до   лісу, бо   там збираються   вужі, гадюки, ящірки і починають «радитися», де їм перезимувати. За   легендою, якщо на   таке кубло натрапить   людина, то її   можуть покусати. Справді, в цю пору плазуни лаштуються на зиму. Мабуть тому   і виникла легенда , щоб люди не заважали лісовим мешканцям налаштуватися на зиму.

Пісня «Диво – осінь»

Дитина 1

Кажуть у народі, що вересень – рум’янець року. Садок   у вересні, що кожух у січні. Всякому літові кінець, а осені початок. Вересневий   час – сім погод у нас. Назва місяця пов’язана з рослиною, поширеною на   Поліссі. Це – верес, що буйно цвіте дрібненькими рожево – бузковими суцвіттями   саме у вересні і є дуже   цінним   медоносом

Дитина2

Із середини вересня відлітають   у вирій птахи. Коли люди бачили в небі журавлинний ключ, то обов’язково приказували:» Із чужої сторононьки повертайтесь додомоньку!» при   цьому брали грудочку землі, загортали у хустинку і тримали до весни. А навесні, як тільки – но ключ веселиків повертався додому, ту грудочку землі закопували на городі. Це означало, що весна має бути щедрою.

Дитина 3.

У вересні ще чимало цікавого. Є «бабине» літо, коли сонячно і дуже тепло, а в повітрі носяться   павутинки. Є ще чимало прикмет, як – от : «На Семена ясно - осінь буде погожою!»,»Рано пожовкло листя на горобині - рання   осінь і холодна зима».

Ведучий. Вересень – трудівник гарно попрацював і на городах уже зібрані гарбузи, викопана картопля, зрубана капуста на грядках. Зібраний багатий   урожай. І зараз ми підслухаємо про що розмовляють овочі на городі.

Морквинка

Я морквинка невеличка

І зелена в мене гичка

Дуже добра я дозріла

Бо на сонці личко гріла.

А хто п’є морквянні соки –

У того румянні щоки.

Огірочок

Я зелений огірочок

Кучерявий маю листочок,

Стелюся низенько
збирай   мене швиденько.

Бурячок. Я бурячок - кругленький хлопчик,

               Як   у мишки в мене хвостик,

                 Червоненький   я на вроду,

                 Хоч   у борщик із городу.

Диня.

Я на сонці   сонцем сяю,

Родичів багато маю.

Гарбузова господиня

Соковита, жовта диня.

Картопля

Я росла в темній темниці,

Як зросла   - взяли в світлиці,

З мене шкурку   всі деруть,

Мене варять, мене труть,

Пироги з мене печуть.

Мене знає   і дитина,

Бо я смачна картоплина.

Овочі. Ні, когось тут ще нема. Здогадались?... (Гарбуза )

Гарбуз.

На хвилиночку   у гості

Я б до друзів покотився.

Та прив’язаний за хвостик

З того   дня   я народився..

Вчитель. Ось і цікава розмова відбулася на городі. Овочі зібралися і в корзинці Осені опинилися. ( Вчитель показує корзину, з якою прийшла Осінь, накриту вишитою   серветкою.) відгадайте, що тут є? ( вчитель загадує загадку,   коли діти відгадують -   дістає   той   фрукт або овоч з   корзини   і вручає   його тій   дитині, яка відгадала)

Загадки.

В земляній   сиджу коморі а коса моя надворі. ( морква ).

Вузлувата і листата, а доспіє - головата

На нозі одній стоїть сто сорочок на   ній ( капуста )

Як   не   віриш перевір: на мені   12   шкір!

А гризне -   в сльозах покинеш бо зовуся..( цибулина )

Товстий Гнат при землі не   впізнати.

А як вирвеш, борщик звариш тоді й похвалиш ( буряк )

А що   за коні, що   стоять на припоні довгасті, зеленої масті

Нікого   не возять, лиш   солі просять ( огірок)

Зелений   чуб, червоний бік, смачний із нього чавлять сік.

Ґаздині варять з ним борщі, росте   в городі на кущі. ( помідор

Народжується з   квітки, його всі люблять дітки,

Заліза в нім багато, румяне   і   хрустке.

Ану, скажіть , малята, то   що ж воно таке? ( Яблуко )

Лампочка вгорі висіла,стала смачна, пожовтіла.

Діти лампочку зірвали, з апетитом   скуштували. ( груша )

Мов   би   на   одній   нозі. Він   зростає   на   лозі.

Подивись   скоріш в віконце –грона сповнені всі сонця

Кожен   скуштувати рад   соковитий …( виноград )

Чи то   жовта, чи то   синя соковита   господиня.

Чи то сонце, чи то   злива - пригостить   нас   влітку… ( слива )

Некрасива, шишкувата, як прийде на   стіл   вона,

Скажуть   весело хлоп’ята: ну   й   розсипчаста, смачна ( картопля).

Я   жовтенька,   я   маленька, мов медочок солоденька.

На баштані достигаю,тепле сонечко вітаю. ( Диня)

Він овальну   форму   має,на городі   виростає.

Ґаздині   його   консервують, і рагу смачне готують.

Цей фіалковий   пан – тонкошкурий_______( баклажан)

Пісня   « Кап – Кап»

Ведучий   молодці! А тепер   запрошуємо   жовтень.

Жовтень

Я   - жовтень!

Ну, а в мене   також є робіт багато:

Все   подозбирати в полі   й у садку.

Щоб було що їсти в будень і у свято,

Все зачарувати -   ось   моя робота!

Фарбувати   листя хочеться   мені,

Щоб горіла всюди щира позолота

І палало листя   в   жовтому вогні.

Ведуча. Назвіть свята жовтня.( діти називають свята жовтня : Івана Богослова - 9.10, Покрова Святої Богородиці – 14.10 )

І в цьому   місяці є також багато   свят. Найголовніше з них - Покрова.   Воно   припадає на   14   жовтня. До   цього дня   треба було   посіяти   озимину і закінчити ще багато робіт.

А   ще казали: якою буде погода   на Покрову, такою буде і зима. Якщо до   цього дня не   опало   листя   вишень, то   зима буде теплою.

Дитина4. назва місяця говорить   сама за себе, адже в   цей   час усе   в природі вбирається в жовтогарячий   колір, і стає так гарно, немов у казці. На сонечку   все   іскриться   і блищить, мов золото. Стоять замріяні   жовті   клени, чарівні   берізки, червоно - жовті вишні.   Тому   і назвали цей   місяць   жовтнем.

Дитина5.

Про   жовтень є багато   прислів’їв: « у   жовтні гріє   ціп, а не піч», «Жовтень, як не з дощем, то зі снігом», « Грім у жовтні на малосніжну, мяку і коротку зиму»

Ведучий. Отож   у жовтні городина зібрана, роботи стає   менше, вечори стають   довшими і мами з бабусями збираються   на посиденьки і     вишивають.   В   Україні вишивання   вже   стало   традицією, і Навіть   маленькі   дівчатка   навчаються   вишивці   у   своїх бабусь та дізнаються від них багато   цікавого.

( Входять   бабуся   з онукою   з   вишивками   в руках,   сідають   і розмовляють .)

Онучка. Бабусю, а що ви вишиваєте?

Бабуся. Вишиваю рушничок, Іванночко.

Онучка. А навіщо ви   його   вишиваєте? Адже можна   купити   в магазині!

Бабуся. Так, можна.   Але у нас, українців, вишиті рушники, сорочки, пояси   здавна були   оберегами.   Люди   вірили, що річ, вишита вправними руками   мами, бабусі, нареченої   чи сестри має   чудодійну силу, приносять     своєму власникові   щастя, удачу, оберігає від   всього злого.   У сільській   оселі з давніх – давен   рушники розвішували на визначних   місцях – при   вході, над образами, над   вікнами, щоб захистити хату від усього злого.   Рушником   сповивають новонароджену дитину, щоб   була   щасливою.

Рушник давала   мати сину   чи доньці, проводжаючи   у дорогу, щоб оберігали від лихого   ока. Таким   самим рушником зв’язують руки на   весіллі, щоб   завжди були разом.

Онучка. А для   кого   ви   вишиваєте   цей рушничок?

Бабуся. Для тебе, моя люба онучко. От будеш   ти   виходити   заміж,   а   тобі   під   ноги простелять   вишитий   мною   рушничок.

Онучка. (сміється). Ой бабусю, яка ти смішна! Який заміж! Мені ж лише 7 років!

Бабуся. Так,ти ще маленька. Але раніше в Україні було прийнято, щоб   кожна   дівчина підготувала   собі посаг, придане.   Сюди входили постіль, рушники, одяг, а також   стрічки   та   хустки, якими дівчина мала обдаровувати   весільних гостей. Отож, до весілля дівчині належало багато працювати. Тому   й починали дівчатка   вчитатися вишивати ще у   6 – 7 років. Як тільки на городі   і в полі закінчувались   роботи, жінки   збирались по домівках і вишивали. А   з ними і   маленькі дівчата   вчилися цьому мистецтву.

Онучка. Бабусю, як   цікаво! А ти   мене   навчиш?

Бабуся. Звичайно, моя   люба! ( дівчинка   схиляється   над   вишивкою, бабуся   показує)

Учениця.

Осінь з бабиного літа ниточки   сукала

І білесеньких тоненьких   рушничків   наткала.

Кинула   легеньку пряжку   в небеса   сушити

А   як   висохла, схотіла вишити – зашити.

А   узори - скрізь   довкола: в лісі, в полі – всюди…

Тож не   дарма в   Україні   вишивають люди.

Ведуча.   Я   сподіваюсь, ви також   дізнались дещо  нове   від нашої бабусі.   А ще   в   жовтні дуже   часто сіються дощі і щоб від них   сховатись   потрібно ….що? правильно, парасольки. Запрошуємо   їх.

Танок   « Веселі парасольки»

Листопад.

Я - листопад! Дружу з вітрами

І золото   з дерев   трушу.

Іду з холодними дощами

Та землю листям   вкрить спішу.

Я звірів спати   повкладаю

Тих, що для них харчів нема.

Я добрий, я про все подбаю –

Не за горами   вже зима.

Турбот   у мене теж багато.

Ведучий. Чи знаєте ви свята   листопада?

4   листопада - свято   Казанської   божої   Матері.   Якщо   цього дня   небо заплаче, то за дощем   прийде зима. А 21 листопада - Михайла. Він обов’язково має приїхати на «білому коні» і сповістити про зиму. Тому й   кажуть:»На Михайла   зима   саньми приїхала». Якщо на Михайла ніч   ясна, то буде зима   сніжна   і гарна. А   від Пилипа - 27 листопада - починається піст. З   цього дня жінки в Україні   починали прясти кужіль на полотно.

Дитина 6. у листопаді падають   листочки, встеляючи землю , мов   килимом, а дерева   залишаються голі, безлисті.   Легенький подих вітру - і листячко   летить, летить,

бо настав листопад.

Дитина 7. ще   кажуть, що листопад – вересню онук, жовтню син,   а зимі – рідний   брат. Якщо   листопад дерев не обтрусить, то зима довгою   бути   мусить. Листопад уриває дня, а накликає ночі.

Ведуча. А давайте завітаємо з вами до   лісу і побачимо, що ж там   відбувається   восени.

Дитина   8. от   які чарівні   місяці до нас   завітали. Тай   діти   прикмет   багато про них   розповіли. Ми дуже раді, що   ви до   нас прийшли   у гості. Це дивовижно! Осінь   і три   його   місяці!   Тому давайте   всі поспіваємо, адже таке не щодня   побачиш. Чи не   так, діти?

(Діти   співають   пісню про осінь).

Ведучий. Ми   бажаєм ,любі гості, вам на нашім   святі,

Щоб   усі були, як осінь, щедрі   і   багаті.

І   здорові, як   водичка, з джерела   дзвінкого.

Всі   ми   зичимо вам щастя світлого, людського.

Ведуча. Ми з відкритим   щирим   серцем до гостей   ідемо

І для   вас на рушникові хліб   і сіль несемо.

Хай же   весело і   світло   у   житті   вам   буде

Недаремно в   Україні всі   гостинні люди.

• < Попередня
• Наступна >